Прилад для отримання та збору газів ППГ

1. Призначення
Прилад призначений для одержання газів при проведенні лабораторних дослідів і практичних занять з курсу хімії.

У приладі можна отримати невеликі кількості газів: водню, вуглекислого газу, хлору.
При проведенні дослідів в чашки-насадки поміщається тверда речовина.

4. Проведення дослідів
Увага: для отримання водню і вуглекислого газу використовують тільки одну рухому чашку-насадку, яку зрушують на кінець відростка воронки.

4.1. Отримання водню і вивчення його властивостей
4.1.1.
У рухливу чашку-насадку поміщають 2-3 гранули цинку.
4.1.2.
Обережно (при відкритому затиску!) Вливають у воронку кислоту (соляну 1:2 або сірчану 1:5) до зіткнення кислоти з гранулами цинку. Починається виділення водню.
4.1.3.
Для припинення виділення газів закривають затискач.
Виділяється газ, не маючи виходу, починає тиснути на кислоту в пробірці і через відросток витісняє її в лійку.
У такому вигляді прилад заряджений, але знаходиться в неробочому стані. Для приведення його в робочий стан слід відкрити затискач.
4.1.4.
Перевірка водню на чистоту:
Перед підпалом водню у газовідвідної трубки приладу необхідно переконатися в його чистоті. Для цього наповнюють воднем шляхом витіснення повітря чисту суху пробірку (пробірку слід тримати вертикально догори дном).
Зачекавши 1-2 хв вносять пробірку отвором в полум'я спиртівки (на віддалі від приладу!).
Якщо з'являється різкий свистячий звук, значить водень змішаний з повітрям. У цьому випадку підпалювати водень безпосередньо у газовідвідної трубки приладу не можна. Може статися вибух. Необхідно повторно випробувати водень на чистоту, домагаючись того, щоб при підпалюванні водню в пробірці з'явився легкий хлопок.
Тільки після цього можна підпалювати водень біля виходу з газовідвідної трубки приладу.

4.2. Отримання вуглекислого газу і вивчення його властивостей
4.2.1.
Використовують прилад в тому ж вигляді, що і для отримання водню. У цьому випадку в рухому насадку поміщають 2-3 шматочки мармуру розміром з сочевицю, а в лійку обережно заливають соляну кислоту 1:2.
4.2.2.
Вуглекислий газ виявляють по помутніння вапняної води:
- Опускають кінець газовідвідної трубки приладу в пробірку (або стакан) з вапняною водою;
- Відкривають затискач приладу і пропускають вуглекислий газ в вапняну воду до її помутніння.
4.2.3.
Вуглекислий газ не підтримує горіння.
Направляють потік вуглекислого газу з газовідвідної трубки приладу на палаючу лучину або свічку. Свічка (скіпка) гасне.

4.3. Отримання хлору і вивчення його властивостей
4.3.1.
Для досвіду використовують прилад в повній збірці як показано на малюнку. Виймають з пробірки з відведенням воронку.
4.3.2.
На дно пробірки поміщають на кінчику ложки-дозатора марганцевокислий калій (злегка закрити дно пробірки).
4.3.3.
У рухливі чашки-насадки на відростку воронки поміщають знизу вгору:
- В першу - шматочок фільтрувального паперу, змочений розчином броміду калію (або натрію);
- У другу - шматочок фільтрувального паперу, змочений розчином йодиду калію (або натрію);
- У третю - шматочок кольорової вологої тканини.
4.3.4.
Чашки рівномірно розподіляють по довжині відростка.
4.3.5.
Вставляють лійку (з заповненими чашками-насадками) в пробірку з відведенням.
4.3.6.
Опускають скляний наконечник газовідвідної трубки в склянку (або пробірку) з розчином лугу.
4.3.7.
Вливають у воронку (при відкритому затиску!) 3-5 крапель соляної кислоти (1:1). За відростку воронки кислота стікає на дно пробірки і стикається з марганцевокислим калієм. В результаті їх взаємодії утворюється хлор, який, піднімаючись вгору, витісняє вільний бром і йод з їхніх солей.
4.3.8.
Спостерігають зміну кольору шматочків фільтрувального паперу в чашках-насадках:
- В нижній чашці з'являється червоно-бурий колір брому;
- В середній чашці - темно-фіолетовий колір йоду;
- У верхній чашці відбувається знебарвлення кольорової тканини.
Залишки не прореагировавшего хлору поглинаються розчином лугу.

5. Умови експлуатації і зберігання
Після проведення дослідів прилад слід промити і просушити.
Зберігати в сухому опалювальному приміщенні. Берегти від ударів.